Мені зимою тепло," Коли ти зі мною поруч. Даруєш слів своїх добро, І пестиш мене поглядом. Навіть якщо ти мовчиш, чи дрімаєш втомлений. Ти спокій мій зберігаєш. Даруєш мені, моє завтра. Ти мій ангел, ти моє світло, Без тебе я пропадаю. А коли тебе немає. "Я і влітку замерзаю".
Все буде в шоколаді" - кожен думає так про своє життя. Головне, щоб солодкі думки не залишилися просто мріями.
Одне із найскладніших завдань - бути самим собою в світі, який намагається зробити тебе схожим на всіх інших.
Вихідні вона любила тільки за те, що можна було довго прокидатися, довго приймати душ, довго пити каву. У вихідні була можливість розтягувати ті крихітні задоволення, на які в звичайному житті часу не вистачало...
Так буває, коли твій корабель розбився, а ти, дивлячись в сторону берега, вирішуєш для себе тонути. І не важливо, що до суші рукою подати. Тобі не страшно: йдеш на дно разом з уламками...
Інтернет, він не зближує. Це накопичення самотності. Ми ніби то разом, але кожний один. Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя.
Ми ніколи не будемо знати, що діється у когось в душі, але ми можемо постаратися, щоб там було тепло...
Подобається дуже це відчуття, коли так спокійно на вулиці. Йде тихо сніг, в вухах навушники. І якась стара пісня. В голові ціла купа спогадів. І всередині ти посміхаєшся. Ти йдеш. І тобі просто добре.
Забудь те, що в минулому поранило тебе, але ніколи не забувай, чого це тебе навчило.
Так хочеться вірити, що ще трапляються дива.
Багато хто вважає важливим у житті знайти людину, але тільки одиниці знають, що важливіше знайти себе.
Іноді ти думаєш, що хотів би зникнути, але насправді, все, чого ти хочеш - щоб тебе знайшли.
Залишайте помилки минулого. Цінуйте сьогодення. Усміхайтесь майбутньому.
Прийняти - не означає підкоритися, зрозуміти - не означає в усьому бути згодним, а пробачити - не означає забути.
Не покладайся сильно на когось у цьому світі, бо навіть твоя тінь покидає тебе, коли ти в темряві.
Ти знаєш, як вилікувати інших. У тебе є так багато порад, як ніби ти прожила шість життів. У тебе завжди є відповідь або пластир, або проста пачка жуйки. Ти прийдеш на вечірку разом з другом, щоб він не відчував себе самотнім, хоча ти знаєш, що він покине тебе, як тільки почнеться ніч. Ти хороша в усмішках, доброті, дозволяєш іншим покластися на тебе. Одного разу ти мріяла стати теплим пледом. Одного разу ти мріяла стати свічкою, і люди б приходили і витягали з тебе життя. Але проблема постійної самопожертви в тому, що ти не уявляєш, як попросити щось натомість. Лінії твоєї долі пов'язані з чужими. Ти завжди чиясь остання надія, останній притулок. Але що трапляється, коли рятувати потрібно тебе?
Одне із найскладніших завдань - бути самим собою в світі, який намагається зробити тебе схожим на всіх інших.
Немає нічого неможливого! Є тільки лінь і жалість до себе!
Так хочеться змін. Змінити місто, звички, людей. Купити карту і креслити на ній маршрути. А потім, писати листи друзям, і висилати чорно-білі фотографії.
Монстри не живуть під нашими ліжками. Вони живуть всередині нас.
Про що мріє дівчина?...Чи запитували ви це?...А чи знаєте ви про те, що без мрій їй живеться якось не так...не так, як би хотілось...Вона мріє кохати...щиро...вірно...надовго..і у відповідь щоб кохали її..тільки не так...а набагато сильніше...Вона мріє прокидатися разом з тобою...і знати що так буде завжди:тільки ти і вона...більше нікого...ну..., хіба з часом, поряд буде ваше майбутнє...маленьке...перше диво, яке ви "творитимете" і роститимете вдвох...Вона мріє про те, що виглядатиме тебе у вікні у білосніжному платті...так ...можливо банальні речі...та вона мріє бути нареченою...дружиною...мамою...Вона мріє про квіти...про іграшки...про диво...і чекає на те, що ці бажання здійсниш саме ТИ...А ніхто інший...Бо ти її мрія...Її сподівання...Її реальна казка у її ж житті.....Подаруй їй квиток щастя...Вона ж подарує тобі більше...
Інколи навіть малесенький промінчик сонця дарує нам надію на щось приємне та хороше...
Ні добро, ні зло не минають безслідно...
Ви не боїтеся темряви - ви боїтеся того, що в ній. Ви не боїтеся висоти - ви боїтеся впасти. Ви не боїтеся людей навколо вас - ви боїтеся бути відкинутими. Ви не боїтеся любові - ви боїтеся, що вас не полюблять у відповідь. Ви не боїтеся спробувати ще раз - ви просто боїтеся, що вам знову буде боляче з тієї ж причини.
Іноді потрібно все зруйнувати, спалити все дотла, щоб потім почати все спочатку...
Істина гостра, як ніж...
За спиною всі вміють говорити. А коли в обличчя - це вчинок дуже високого рівня...
Те, що тебе гріє, одного разу тебе і спалить...