Світло приваблює всіх. А ти спробуй знайти того, хто полюбить твою темряву. Твої недоліки. Твої слабкості. Ту особистість, що залишається, коли летять до біса тисячі масок. Хто прийме твоїх демонів. Страшне видовище, правда? Спробуй знайти того, хто без страху оселитися в твоєму серці. І буде як вдома. У цій павутині брехні. У повній темряві. Бачитиме твої хитрощі, зможе завдати удару зсередини, але ... ніколи не зробить цього. Залишившись назавжди під шкірою, розтікаючись по венах - не зламає тебе. А навчить жити, не чекаючи нічого взамін. Буде любити тебе просто так. А попри все. Стане твоєю слабкістю і твоєю неймовірною силою одночасно.
Подивіться на себе. Ви молоді. Ви боїтеся. Чому ви так боїтеся? Досить сидіти склавши руки. Досить мовчати. Досить хвилюватися про те, що думають інші. Носіть те, що хочете. Говоріть те, що хочете. Слухайте музику, яку ви хочете слухати. Увімкніть її якомога голосніше і танцюйте. Ходіть гуляти по ночах і забудьте що завтра у вас робота. Досить чекати п'ятниці. Живіть зараз. Робіть це зараз. Ризикуйте. Розповідайте секрети. Це життя ваше.
Ніколи не можна розпускатися. Треба завжди бути у формі. Не можна показуватися в поганому стані. Особливо рідним і близьким. Вони лякаються. А вороги, навпаки, відчувають щастя. Тому, що б не відбувалося, обов'язково потрібно думати про те, як ти виглядаєш.
Цінуйте, коли вам заварюють каву, і гріють руки подихом.
Так завжди: ти намагаєшся зрозуміти і вислухати кожну людину, але коли ти намагаєшся висловитися, не кожен готовий вислухати тебе.
Я молилася Богу, щоб він дав мені хорошого чоловіка. І Бог дав мені хорошого чоловіка. А чоловік мій не молився, і йому дісталося те, що дісталося ...)))
Немає кращого антидепресанту, ніж хороша музика,чашка чогось гарячого і люди, яким не все одно, що в тебе на душі.
Будь який поганий день можна виправити з доброю для серця людиною....
Частіше ставте собі питання: "Чи буде це важливо через рік?"
"Палай, гори своїм вогнем, а не догорай у жарі інших..."
Не залазь на гору, щоб тебе усі побачили, а піднімайся у гору, щоб побачити світ...
Я не жалкую про вчинки, що я зробив не правильно. Я жалкую про добрі речі, що я зробив для не добрих людей...
Даруй світло, і темрява зникне сама собою.....
Будьмо уважні до своїх думок. Саме вони є початком всіх наших вчинків...
Справжні сльози наповнюють і збігають не на обличчі, а на серці...
Якщо ви втомились - навчіться відпочивати, а не здаватись...
У кожного завжди має бути хвилинка на чашечку мрій....
Все залежить від почуття яке приходить пізніше.... Після того всього..... Що ти почув, що ти побачив, що ти пізнав, що ти зробив....
Якщо у Вас на душі тепло і ясно - не слухайте прогнозів!
Умійте говорити "спасибі" тому, що залишилося за спиною. Воно неодмінно навчило нас чомусь важливому.
Буває день дорожчий року. Буває, рік не вартий дня.
І все-таки я чекаю з тиші якихось слів, яким немає ціни.
Цінний не той, хто прибився до тебе, коли більше нікуди було піти, а той, хто залишився з тобою, хоча йому було куди піти.
Жінка має бути яскравою, як сонце... Ніжною, як квітка....Непередбачуваною, як погода...І щасливою...просто щасливою!!!
Ти знаєш, як болить Душа??? Протяжно... рівно, неспішно! То тліє, то горить вогнем, спалюючи серце день за днем!!! Ти знаєш, що таке біль??? Коли на рану сиплять сіль! Коли не радує світанок, і в житті сенсу більше немає...Ти знаєш, що таке страх?? Побачити брехню в рідних очах! Тебе без пам'яті любити!!! Ти знаєш, що таке чекати??? В подушку теплу ридати!!! Живою здаватися.... Мертвою бути!!! И...бесконечно з цим жити!!!
Іноді, нам бракує слів, щоб сказати, що відчуваємо. Іноді, нам бракує сил признатися в тому, що любимо. Іноді, ми не можемо знизити свою гордість і сказати: Почекай, ти мені потрібний, залишся! А іноді ми навіть не розуміємо як нам дорога людина.
Дві самотності.... Дві непостійності....Дві просто ......неможливих істоти.... Але як схожі ....... думки і слова ...... Дві болі.... Дві мрії... Два мовчання......