Людей чекає після смерті те, чого вони не сподіваються і не припускають.
Смерть — усе, що ми бачимо, коли не спимо, а все, що ми бачимо, коли спимо, є сном.
Життя коротке, мистецтво вічне.
Весь я не помру.
Найголовніше у житті те, що ти не вмер.
Що таке смерть, не знають навіть мертві.
Ми — тільки порох і тінь.
На всіх чекає одна і та сама ніч.
Усе має свій захід. Лише ніч закінчується світанком.
Вічність йcнує завжди. Ми зараз живемо у вічності.
Життя — не іменник, а дієслово.
Живи повільно — помирай швидко.
Для кожного межа відповідальності за всі провини — його смерть.
Життя не гірке. Воно солоне. Як кров і сльози, як океан.
Усе життя є не чимось іншим, як засобом не думати про смерть.
Для того, щоб жити як слід, потрібно мати або розум, або зашморг.
Життя є боротьбою.
Урешті-решт, померти — це також непогано.
Що може знати риба про воду, у якій плаває усе життя?
Я навчився дивитися на смерть як на давній борг, який рано чи пізно треба сплатити.
Життя — це вічність у мініатюрі.
Кожен іде з життя так, мовби щойно увійшов.
Найстрашніше з поміж лих, смерть, не має до нас жодного стосунку, оскільки поки ми існуємо, смерть ще відсутня; коли ж вона приходить, ми вже не існуємо.
Проживи непомітно.