Розлука зменшує помірну любов і збільшує сильну подібно до того як вітер гасить свічку і роздмухує вогонь.
У людини завжди буває два мотиви для вчинку: один, який красиво виглядає, другий, справжній.
Кожна людина носить в глибині свого "я" маленьке кладовище, де поховані ті, кого він любив.
Ми рідко думаємо про те, що ми маємо. Але завжди думаємо про те, чого у нас немає.
У істинно люблячому серці або ревнощі вбивають любов, або любов вбиває ревнощі.
Рани від кохання якщо не завжди вбивають, то й ніколи не заживають.
Серце знаходиться в рівновазі лише на вістрі бритви.
Те, що зробило прекрасним моє життя, зробить прекрасною і мою смерть.
Смерть причину знайде.
Досить імовірний прихід неймовірного.
Не запитуй, що дало тобі життя; запитай, що дав йому ти.
Є два уроки смерті: час до народження і сон.
Супутниками прекрасного неодмінно є або пітьма людської долі, або блиск людської крові.
Життя вимагає руху.
Живеш лише раз, і навіть у цьому не можна бути впевненим.
Людина дивиться у майбутнє своїм минулим.
Наш життєвий шлях усіяний уламками того, чим ми починали бути і чим ми могли би стати.
Життя потрібно розмірювати так, ніби жити тобі залишилось і мало, і багато.
Життя гарної людини — це сатира на людство.
Життя є сном, що сниться Богу.
Трагедія старості не в тому, що ти старий, а в тому, що не молодий.
Найбільша помилка — міряти життя мірою смерті.
У старості всі втрати безповоротні.
Ми залишимо цей світ таким самим дурним і таким самим злим, яким застали його.
У безсмертя йдуть з невеликим багажем.
Кожна людина — це світ, який з нами народжується і з нами вмирає; під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія.
Безсмертні смертні, смертні безсмертні: один одного смертю живуть, один одного життям помирають.