Історія села Петриків
За ініціативою і допомогою голови агрофірми «Поділля»...
п. С.Тислицької створили штучне озеро < площею близько 12 га. Перед Острівськими ( полями побудована дамба із шлюзом, утворивши на сіножаті «На Куті» розлоге озеро, яке приваблює рибалок (св. 19).
Перебудовні процеси, проголошені в ї СРСР М. Горбачовим у 1985 році, спричинили : процес розпаду колись могутньої держави. Вони збурили могутні хвилі національного І піднесення в Україні. У 1988 році утворилась Українська Гельсінська Спілка, і цього ж року восени вона трансформувалася в Українську Республіканську Партію, а в 1989 році було започатковано громадсько-політичну організація РУХ. Осередок РУХу утворився і в с.Петриків, де першими його членами були Турецький Василь, Квасновський Василь, а очолила його Барабаш Марія. Настав час реабілітації невинно репресованих, з'явилися нові видання, у яких розповідалася правда про злочини КПРС, героїчну і водночас трагічну боротьбу ОУН-УПА, про долю українських патріотів. Народ жахався від почутого і прочитаного.
Була повернута й церква парафіянам села. Вони запросили о.Павла (Репелу Василя) в 1990 році бути парохом села. Молодий, енергійний священик взявся за вихід з підпілля національної церкви -УГКЦ, згуртував парафіян, повів боротьбу із засиллям РПЦ (Російська православна Церква), за християнську мораль, за правду і справедливість. о.Павло за допомогою активних членів церковного комітету Федика Євгена, Наноцького Василя, Дармопука Михайла взявся за відновлення і ремонт церковного храму (св. 20). Старанням осередку РУХу була відновлена братська могила «Борцям за волю України», що була насипана ще в 1941 році і знищена більшовиками у 1944 році. В 1991 році могилу було освячено (св. 21). Сельчани відновили і впорядкували фігури в селі - пам'ятки старовини (св. 22). 24 серпня і 1 грудня 1991р. - ці дати навічно ввійшли в історію українського народу - ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ І ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ. Односельці були безпосередньо причетні до цих подій.
Так всеукраїнський штаб з проведення референдуму очолював Василь Турецький, головою виконкому крайової ради НРУ був Василь Квасновський. У Всеукраїнському штабі «Референдум - 91» працювали Турецька Оксана, Грицько Іван, у Тернопільському крайовому штабі - Василь Квасновський, Ігор Квасновський, Богдан Кузьмович. Референтом (особи, які працювали перед референдумом не менше двох тижнів на сході України, проводячи агітаційно-роз'яснювальну роботу) у Красноармійську Донецької області був Юрій Вовк. Брали участь односельчани і як спостерігачі безпосередньо під час проведення референдуму.
Збулися пророчі слова Івана Франка з його поеми «Мойсей»:
Засяєш у народів вольнім колі,
Труснеш Кавказ, вмережишся Бескидам,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий
По своїй хаті, по своїм полі!
У 1992 р. у селі перепоховали повстанців, що загинули за волю України під час Другої світової війни. Чотири священики відправляли панахиду, і 12 липня, у день свята апостолів Петра і Павла, при величезному сході петриківчан і жителів навколишніх сіл та Тернополя, під салют рушничних пострілів бійців місцевої військової частини були опущені домовини на вічний спокій у землю (св. 23). Вдячні ровесники поклали букети живих квітів на братську могилу нового цвинтаря. До присутніх на похоронах звернулись: греко-католицький священик, голова сільської Ради Батько Мирослав, представник Президента у Тернопільському районі - Сидяга Роман, від РУХУ - Турецький Василь і Квасновський Василь, від односельців - Лоза Юліян, від молоді - Лариса Гром'як. Через рік братська могила була впорядкована: встановлено кам'яний хрест та надмогильну плиту із списком загиблих сельчан (св. 24, 25). Тут же встановлено дошку з написом: «Побудовано в 1994 р. за кошти односельчан».