Хто в полоні першого враження,- тому один крок до сліпої пристрасті.
Не стримуй благо тим, хто його гідний, коли це в твоїй владі. Не говори ближньому: «Приходь пізніше, я дам тобі завтра», коли у тебе є те, що він просить.
Коли у тебе є можливість допомогти – допомагай! Допомогою можуть бути гроші, речі, слова, підтримка, час. Все, що ти можеш віддати людям, коли це їм дійсно необхідно – роби це, не чекаючи кращого моменту, тому що завтра допомога може і не знадобитися.
Один дає щедро, а все багатіє; інший ощадливий непомірно, а впадає в нужду. Щедра душа буде насичена; втамуй спрагу іншого і сам ніколи не прагнутимеш.
А ще якби не був занадто приліплений до грошей, самі по собі вони всього лише – засіб, а не мета. Нехай твоя душа буде щедрою!
Коли ти вірний чомусь, ти вкладаєш в це, ти будуєш по цеглинці в якомусь напрямку. Коли ти будеш розпорошувати себе направо і наліво – ти марнуєш свої сили і майно. Задумайся над цим. Дуже глибокий принцип.
Обробляти свою землю будеш їсти досхочу, а ганятися за порожніми мріями – не розум. Від плоду своїх уст Людина насичується добром, і хто трудиться руками, теж отримає нагороду.
Продуктивність чогось. Не чекай, що само собою щось зміниться. Зміни починаються з твоїх дій! І фінансове благополуччя – тим більше!
Тільки очі. Очі не вміють себе вести як треба. У очей немає етикету. Очам не обов'язково дотримуватися пристойності.
Вже так повелося, і це стосується всіх: ми ніколи не дізнаємося, чому і чим ми дратуємо людей, чим ми милі їм і чим смішні; наш власний образ залишається для нас найбільшою таємницею.
Щоб не сталося - вір у себе, вір в життя, вір у завтрашній день, вір у все, що ти робиш, завжди.
Мовчіть, коли нема чого сказати, коли слова отруєні, як стріли. Мовчіть, щоб передчасно не прощатись із тим, кого радістю зустріли...
Я розумію, хочеться тепла. Та сніг для смутку - зовсім не причина. Найголовніше, щоб завжди була десь поруч з вами дорога людина...
Ніколи не соромся помилок, - Завдячуй їм, що сильний, витривалий. Бо кожна з них дає тобі урок... Один лиш Бог, насправді, досконалий...
Як легко збоку про життя чиєсь судити і запевняти, що неправильне воно... Це як здоровим про хворобу говорити. Та усвідомити мораль не всім дано...
Єдиний, ким ти можеш керувати, - лишень ти сам... І то не кожен раз. Життєвих поворотів не вгадати, - всі наші плани корегує час.
Не ускладнюй без того життя непросте. Не вишукуй проблем собі, друже. Головне - це любов, а все інше - пусте, другорядне й, по суті, байдуже...
Хай ненавидять вас, а ви - любіть, хай зупиняють вас, а ви - ідіть. Хай проти всі - не бійтеся нічого, Бог знає все, надійтеся на Нього...
Є люди - як свічки - горять і не згорають, й невтомно крізь роки любов'ю зігрівають. Є люди - як сніги, що льодом огортають і холод навкруги, як зерна, засівають...
Літайте, люди, поки сильні крила позаду вас ще набиратимуть розгін. Допоки в силі ще утримати вітрила літайте, люди, своїм мріям навздогін!...
Не шукайте ворога далеко - у чужих країнах, у тюрмі, в невідомій темній далині...Гляньте в дзеркало, що на стіні: ваш найбільший ворог - ви самі...Хоч, на жаль, це визнати нелегко.
Як важко думати, що все колись мине, як складно знати, що життя - це тимчасовість... Тому наш вигляд - це не зовсім основне, найголовніше для людини - чиста совість...
І не важливо, що одіте на тобі - старе лахміття чи наряди від Армані... Важливо тільки, що ти носиш у собі - гаряче серце чи твердий холодний камінь...
Нехай летять роздмухані хвилини, за ними бігти - як до неба пішки. На цьому світі втримують людину лише любов і щастя зовсім трішки.
Невпинний час міняє все на світі - з насіння виростає цілий сад. А для своїх батьків ми завжди діти: і в рік, і в сорок п'ять, і в сімдесять.
Перестань давати людям, що роблять так мало для тебе, можливість контролювати свій розум, почуття, свої емоції.
Тихі люди - мають найгучніший розум.
Перешкоди - не можуть тебе зупинити. Проблеми - не можуть тебе зупинити. Загалом, навіть інші люди - не можуть тебе зупинити, якщо ти цього сильно хочеш.
Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той - хто здатен адаптуватися до змін.
Завжди є "місце", в якому тепло у будь-яку погоду. Це може бути дім, може бути людина, може бути "куточок" всередині тебе... Рушай туди, коли втомився, коли потрібно просто розслабитися і набратися сил, тепла... А набравшись сил, відігрівшись, зумій зігріти того, хто прийде до тебе за теплом...
Вам зустрічаються люди, схожі на крижинки і колючки? А може, саме тому Господь направляє їх до вас, що бачить у вас достатньо тепла, яким ви зможете їх відігріти?