Першою після війни відновила діяльність читальня товариства «Просвіта». Тільки в 1929 р. громада села купила житловий будинок, у якому відкрили читальню і крамницю, а стодола, після ремонту, служила для постановки вистав та інших громадських імпрез (св. 6, 7, 8).

У 1933-1935 роках поляки побудували в центрі села двохповерховий клуб з приміщенням школи на один клас, бібліотекою і крамницею (св. 9).

У селі діяла нічна варта і пожежна сторожа - обов'язок кожного двору селян, які почергово охороняли спокій села упродовж нічної пори.

3 1926р.у селі при «Просвіті» діяло товариство «Рідна школа».У міжвоєнний період в Петрикові були створені партійні осередки УНДО, УСРП, Сельроб, КПЗУ. У 1934 р. в селі було організовано осередок ОУН.

Страшним смерчем пронеслися над нашим краєм події Другої світової війни. Український народ повністю усвідомив німецький план поневолення і розподілу України. Продовжували свою діяльність сільський осередок ОУН. Демчук Осип стає районним провідником активу ОУН, а сільську групу очолив Павлик Михайло (св. 10, 11).Провідником активу ОУН села був Середа Павло.

«Ми прискіпливо приглядались до підпільної праці активістів в селі старших за нас за віком і якось посміли показати одному з них свою літературу, дали зрозуміти, що і ми дещо вже знаємо і розуміємо. Згодом відбулась співбесіда з тодішнім районним провідником ОУН Губернарчуком Михайлом (кличка «Луг»), і ми створили молодіжний кущ «Юнацтво». Троє з нас стали членами, а два - симпатиками.
Я був призначений провідником «Юнацтва» - станичним»,- зі спогадів Юліана Лози (св. 12).

Жахливим злочином часів окупації став геноцид євреїв. Ізолювавши їх в гетто, фашисти грабували, обмежували в постачанні продуктами, перетворювали в рабів і наостанок знищували групами. Розстрілювали їх на Петриківських полях, у долині за цегельнею. Нині неподалік цього місця знаходиться пам'ятник жертвам єврейського Голокосту (св. 13). Після звільнення Тернопілля Червоною Армією чимало жителів села було мобілізовано в її ряди. На братській могилі сільського цвинтаря викарбувано 123 прізвища червоноармійців, які знайшли тут вічний спокій. Тут же і список 18 односельчан, які не повернулись з війни (св. 14).

Із поверненням більшовиків змінила тактику боротьби УПА. Формувались загони із 11-50 членів або невеликі групи 5-10 чоловік-так звані СКВ (самооборонні кущові відділи) в межах своїх районів та ближніх лісових масивів. Із петриківців до СКВ вступили «Старики» - Джога Микола, Пилипів Микола. Осінній призов річників 1927 року народження в ряди радянських військ поповнив місцеве СКВ. Серед них - Бріль Василь, Наноцький Левко, Топорницький Еміль. Згодом у ряди СКВ ввійшли Литвин Роман, Лоза Мирослав, Глинський Володимир, Паньків Йосиф. Були, звичайно, в рядах СКВ повстанці з інших сіл, наприклад, з Острова були Манушівський Михайло, Качуровський Михайло, Лушпинський Броніслав. Під'єднались до роботи зв'язковими Бейчук Марія, Джога Марія, Дзингель (Возняк) Марія, які, крім того, заготовляли та підносили харчі.

До кінця 1944 року представники радянської влади зрідка наважувались появлятись у селі. Вночі владарювала СКВ. Самооборонці досить грунтовно закріпились у лісі «На Горах», спорудили кілька лісових бункерів. Основна криївка на десять чоловік була збудована посередині лісового масиву на відстані майже 300 метрів від узбіччя лісу, що прилягав до полів так званої «Коцюби» - вклинення частини полів у лісовий масив.

У 1944-1946 рр. до Польщі із Галичини, Волині, Полісся було переселено майже мільйон поляків. У ті ж роки з Польщі до України депортували 520 тис. українців. Звичайно, супроводжувалися усі ці акції масовим насильством щодо мирного населення. В оселі, залишені польськими сім'ями, прибули переселенці із споконвічних українських земель: Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя. Місцеве населення називало їх «західняками». Та це не було образою. Першими переселенцями, а вірніше, виселенцями-насильно депортованими, вПетрикові були сім'ї: Дмитрук, Козлюк, Потурай, Марцик, Гучак, Литвин, Стець, Осипчук, Федик, Ковальчук, Пердута, Дуда, Тима, Войтович, Губ'як, Пупчик, Корнелюк, Ридзай, Адам'юк, Батько, Урбан, Іжакевич, Лазорко. Вибачайте, якщо серед перших не всіх названо.