Пам'ятаєш, ти обіцяв залишитися зі мною до кінця? Ще тоді, коли все було добре, ти з повною серйозністю поклявся, як би це зараз смішно не звучало, що ніколи, ні за що не залишиш мене. Обіцянки же потрібні для того, щоб їх виконувати. Не треба було давати мені надію. Не обіцяй більше нікому ніколи і нічого. Якщо не можеш виконати - мовчи. Не розкидайся словами, бо хтось може в них повірити і жити ними. Ти ж когось можеш зруйнувати...
Якщо людина говорить вам про свої проблеми, вона не скаржиться, вона вам довіряє...
Ми нічого не отримуємо безкоштовно. За посмішку платимо сльозами. За радість — смутком. За солодкість — гіркотою. За віру — відчаєм. За любов — самотністю. У життя свої розцінки…
Коли Ви живете з кимось під одним дахом, не все буває просто і зрозуміло з першого разу. Багато речей приходять з часом. Цінуються. Обіймаються. Приживаються і приймаються. Але завжди має бути незмінним те, що день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, ви продовжуєте бути один для одного підтримкою, опорою, коханим сильним плечем, справжніми вчинками і любов'ю. Адже справді, пройти разом через "лайно", наковтавшись зрад і неадекватності людей, цінність будь-якої дрібниці, цінність один одного стає непомірно високою.
Мені подобаються прості люди, які легкі у спілкуванні, які не стараються красуватися перед кимось, які щиро до тебе ставляться, без всяких корисливих цілей, люди, чиї усмішки піднімають мій настрій.
Не соромся сліз. Якщо ти плачеш, це значить, що ти відчуваєш щось, що потрібно виплакати. Це не слабкість. Це людяність.
Подобається дуже це почуття. Так спокійно на вулиці. Йде тихо сніг, в вухах навушники. І якась стара пісня. В голові купа спогадів. І всередині ти посміхаєшся. Ти йдеш. І тобі просто добре.
Кожен обіцяє, що буде з тобою вічно, поки не знаходить когось кращого.
Самотні вечори бувають різними: іноді ти думаєш, що ти нікому не потрібен. А іноді ніхто не потрібен тобі.
Немає ніяких «других половинок». Є просто відрізки часу, в які нам з кимось добре. Три хвилини. Два дні. П'ять років. Все життя.
Розмови. Дивна це все таки річ, можна обмінятися мільйоном слів і не сказати головного, а можна мовчки дивитися в очі і розповісти про все.
Одного разу, ти знайдеш того, хто змусить цвісти квітам в найтемніших куточках твоєї душі.
Ти занадто відверта, тому так сильно обпалюєшся.
Зараз я прислухаюся тільки до почуттів, які переживаю в теперішньому, ніяких оглядок назад і кидків в майбутнє. Завтра буде завтра.
Одного разу ти опинишся біля моря, і воно понесе на своїх хвилях біль спогадів. У кожного з нас своє море.
Ніколи не зможеш повернути людину, якщо вона сама цього не захоче. Не треба гнатись! Ні за ким. За жодних обставин. Навчіться любити себе! Кожен має свою ціну, але не кожен вміє себе цінувати. Ми вміємо лише оцінювати одяг, зачіску, аксесуари. Вміємо мірятись, але статками, а не знаннями. Хоча насправді нічого не варті із дешевими думками. Тому не треба. Якщо людина живе без потреби у тобі, отже, і ти без неї зможеш.
Троянда ніколи не буде соняшником, а соняшник - трояндою. Хочу переконати жінок не соромитися своєї індивідуальності. Адже і троянда прекрасна, і соняшник. Я маю на увазі, що як і кожна квітка гарна по-своєму, так і кожна жінка має свою дивовижну красу.
Ти завжди хочеш залишатися такою, якою була колись, а це неможливо: адже сьогодні ти вже не та.
Що для одного — непотріб, для іншого — недоступна розкіш.
От знов не варто опускати очі, чи пам'ятаєш ? незамінних не буває? Якщо молитись щиро і щоночі, то всякий біль потроху відступає...
Знайди в людині те, що нагадає тебе, і ти не зможеш її розлюбити.
Ви тут тільки для короткого візиту. Не поспішайте, не хвилюйтеся. І обов'язково відчуйте аромат квітів на шляху.
Вміння прощати - великий дар, тим більше, що це нічого не коштує.
Рано чи пізно кожна людина має зробити вибір, який змінить її долю.
Зміни відбуваються лише тоді, коли ми йдемо наперекір тому, до чого звикли.
Я хочу залишитися божевільною, жити так, як я мрію, а не так, як хочеться іншим.
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все. Тому що в один чудовий день, ти можеш прокинутися і зрозуміти, що втратив Місяць, рахуючи зірки.