Ніщо не може бути більш очевидним, аніж існування Бога.
І в пеклі є свої монастирі.
Про богів говори, що вони є.
Зазвичай свій борг перед Богом ми міряємо власними потребами й емоціями.
Бог споглядає все у своєму вічному теперішньому.
Життя є сном, що сниться Богу.
А не треба ніяких точок зору! Просто він [Ісус Христос] існував, і більше нічого. І доказів ніяких не треба.
Але ось яка річ мене непокоїть: коли Бога нема, то постає питання, хто ж керує життям людським і взагалі всім побитом на землі?
Коли боги хочуть покарати нас, вони зглядаються на наші молитви.
Вірити в Бога неможливо, не вірити в Нього — абсурдно.
Щоби пізнати Бога, треба Ним бути.
Якби Бога не існувало, Його слід було би вигадати.
Якщо Бога немає в нас, то Його немає ніде.
Євреї несли Біблію крізь століття наче свою переносну батьківщину.
Передсмертні слова Г. Гайне: "Бог мене простить, це Його ремесло".
У Бога немає релігії.
Смисл віри не в тому, щоби оселитися на небесах, а в тому, щоби оселити небеса в собі.
У питаннях релігії людей можна назвати дорослими дітьми.
Проповіддю повинні бути наші життя, а не наші слова.
Бог! Це ж бо тільки слово, один звичайний склад для пояснення існування світу.
Наші математичні проблеми Бога не хвилюють. Він інтегрує емпірично.
Ми не народжуємося християнами, а відроджуємося.
Ми ж вмиваємо руки, коли входимо у церкву: чому ж не вмиваємо серця?
Наше громадянство на небі, а не на Землі.
Слава Богу за все.
Якщо вже пам'ятати гріхи, то пам'ятати слід тільки свої.