Стався до всіх з добром і повагою, навіть до тих, хто з тобою грубий. Не тому,
що вони гідні люди, а тому, що ти - гідна людина.
Забувайте образи, та ніколи не забувайте доброту.
Те, чого немає, завжди здається кращим за те, що в тебе є. У цьому полягає романтика й ідіотизм людського життя.
А знаєте - адже тут вся справа в звичці. Коли стільки людей приходили в твоє життя та йшли з нього, - звикаєш до всього. І до зустрічей, і до розлучень. По суті, це все одно що перейти від тиру до каруселі.
Невже, щоб щось зрозуміти, людині треба пережити катастрофу, біль, злидні, близькість смерті?
Придивись до тих, хто поряд з тобою. Чи з тобою вони? Чи просто поруч.
Так легко переконати інших. Так важко переконати себе.
Уявіть собі, яка була б тиша,якби люди говорили тільки те, що знають.
Пейзаж, який людина бачить перед собою, зазвичай є відображенням світу, який ховається у її душі...
Ми змінюємось, в основному, з двох причин - натхнення або відчай.
Більшість людей сердяться через образи, які вони самі вигадали, надаючи глибокий сенс дрібницям.
Будьте зайняті. Це найдешевші ліки на землі - і одні з найбільш ефективних.
Піклуючись про красу, треба починати із серця та душі, інакше ніяка косметика не допоможе.
Всесвіт знає, як буде краще. Рано чи пізно він зведе нас з потрібними людьми і розведе з непотрібними.
Те, якою людиною ти станеш через пять років, визначать два основних фактори:
люди, з якими ти спілкуєшся, і книги, які ти читаєш.
Це прекрасно, мати людину, яка піклується про тебе. Весь світ стає легшим, коли у тебе є той, кому ти можеш розповісти все.
Є слова, які залишаються в душі на все життя. Не кидайтеся словами.
У людини повинні бути мрії. Завжди потрібно сподіватися на те, що коли-небудь ти зможеш домогтися більшого.
Щоб уникнути розчарування в людях, треба позбутися ілюзій. Вмійте приймати людей такими, які вони є. Досконалих людей не існує. Можна знайти хороших людей,
але навіть і вони часом бувають егоїстичними, дратівливими й похмурими.
Коли ти робиш що - небудь для інших, не очікуючи подяки - дехто записує це в книгу долі і відправляє щастя, про яке ти навіть не мріяв.
Немає значення, чи добре ти вчинив , чи погано - совість не панькається з тобою,
а просто допікає тобі до живого серця. Ота клята совість займає в людині більше місця, ніж решта нутрощів, а користі з неї ніякої.
Людина наче місяць - у неї теж є темна сторона, яку вона ніколи нікому не показує.
Ти чуєш не те, що тобі говорять, а тільки те, що готовий почути, втім як і всі люди.
Коли знаєш, про що поговорити з людиною, це - ознака взаємної симпатії. Коли вам є про що разом помовчати, це - початок справжньої дружби.
Ми іноді готові пробачити навіть найжахливіші вчинки і тільки заради того, щоб не втрачати людини.
Коли обговорення переходить у суперечку, розмова повинна бути припинена. Тому що коли людина починає сперечатися, це означає, що її вже цікавить не істина, а власні амбіції.
Не варто сильно сподіватися на тих людей, які у відповідь на ваше прохання обіцяють подумати.
Боляче - це коли дитині залишається жити лічені дні, а вона малює життя. Сила - це коли інвалід на колясці посміхається тим, хто сміється над ним. Страшно - це коли малюк чекає маму, а мами вже немає. Ми перестали цінувати почуття, переживаючи через дрібниці.
Зрештою ми забуваємо людей. Спочатку мучимося, а потім настає момент, і ми їх
відпускаємо. Саме в цей момент люди повертаються.
Ми ніколи не будемо знати, що діється у когось в душі, але ми можемо постаратися, щоб там було тепло...
Дивишся одним людям в очі і бачиш тільки колір. А деяким заглянеш - душу видно.
Люди, які багато говорять, хочуть щоб їх вислухали. А люди, які постійно мовчать, просто вже не вірять, що їх зрозуміють.
Іноді людей потрібно залишати, щоб вони відчули без вас порожнечу. Або не відчули.
Багато хто вважає важливим у житті знайти людину, але тільки одиниці знають, що важливіше знайти себе.
Людина - це продукт власних думок. Про що вона думає, тим і стає.