Жіноча хтивість і чоловіча — як епос та епіграма.
Поет, котрий читає, схожий на кухаря, котрий їсть.
Людина може все, але хто їй це дозволить?
Усі люди різні; дехто настільки, що й на людей не схожі.
У декого на обличчі написано:"Морда".
Жінка старіє в обіймах розуму.
Багатьох жінок ми спізнаємо, можливо, не з кращого боку, проте з найцікавішого.
Інколи почуваєшся такою непотрібною, як стриптизерка на нудистському пляжі.
Більшість людей використовує найкращу пору життя для того, щоби зробити гіршу ще сумнішою.
Алмаз — це вугілля, що не гріє, і графіт, що не пише. Є люди — наче алмази...
Якщо вже Бог хотів дати жінці зморшки, він міг би, принаймні, частину їх розмістити на підошвах ніг.
Голіаф не був розумним. Йому це було непотрібно.
Людина людині все-таки ближча, ніж ангел.
А може, наші уявлення про людину надто антропоморфні?
Великих людей народжують не матері, а Плутархи.
Люди колись стануть братами і знову почнуть із Каїна й Авеля.
Мірилом ЛЮДИНИ є метр.
Між Ґете і поетом X. немає ніякої різниці. Тому що не може бути жодного порівняння.
Люди, виправдовуючи себе, бувають навдивовижу красномовними.
Книга — це дзеркало. І якщо в нього дивиться мавпа, то з нього не може визирнути лик апостола.
Дім чоловіка — його фортеця, але лише знадвору. Всередині це здебільшого дитяча кімната.
Усі ми — герої своїх романів.
Для розумної думки дурна голова — зоопарк.
Якщо люди знову стануть мавпами, їм уже не вистачить дерев.