Історія села Петриків

Перша письмова згадка про Петриків датується у документі продажу від 28 червня 1458 року, де галицький староста Станіслав з місцевості Ходчів біля Сандомира (Польща) продає право опіки над монастирем Крилошанським разом з селами Підгороддя (можливо, село Підгірці у Львівській області) і Благовіщення пану Романові з села Осталівці (можливо сучасні Остальці). Серед свідків цього документу підписався Павло з Петрикова. Проте археологічні дослідження свідчать про те, що ще 15 тисяч років тому на території сучасного села жили кроманьйонці. Влітку 1995 року львівський історик Микола Бандрівський під час розкопок відкрив більше 50 поховань 1 тис. років до н. е. Знахідки належать до висоцької культури, яка існувала наприкінці бронзового і на початку залізного віку у межиріччі Збруча і Західного Бугу. Серед знахідок також унікальне поховання, у якому жінка обіймає чоловіка. В могильниках було знайдено велику кількість браслетів, посуду, підвісок, а також бронзову бритву з Північної Італії. Сучасне село Петриків відоме з архівних документів 1458 року. У 15 столітті село було заселене по одній з центральних вулиць з десятком будинків і з площею в центрі поселення, де нині побудована церква. Першим власником села Петриків з 1469 року був шляхтич Баворовський. Від 1547 власником села стає Ян Тарнавський. Після його смерті Тернопіль і придбані ним околиці залишаються у власноті його роду ще близько 100 років


Герб

Герб має форму іспанського щита у співвідношенні 5:6, де на синьому фоні зображено церкву жовтого кольору. У верхніх кутах біля купола у двох шестикутниках по одній бджолі. Щит обрамлений українським орнаментом, колоссям пшениці і гілками калини. Внизу, на синьо-жовтій стрічці напис: «Петриків 1458».



Символіка

Жовта церква у центрі гербу — це храм святого пророка Іллі — головна святиня села. Церква на гербі зображена із відчиненими дверми, що означає гостинність. Синій колір щита символізує стихію повітря, а також творення і пізнання. Жовтий (золотий) — символізує християнські цінності — віру, справедливість, милосердя, смирення і символ світла, життя. Зображення бджіл на гербі також історично обгрунтовується. У 1884 році житель села Петриків — Іван Білий на виставці бджолярів у Тернополі продемонстрував вулик власної конструкції і деякі знаряддя бджільництва. У нього налічувалося понад 120 вуликів. Мед реалізовував із власною етикеткою «Мед І. Білого». У Петриках також проживав відомий бджоляр Богдан Рудка. У 1992 році на околиці петриківського лісу відкрита каплиця святих Зосима і Савватія — покровителів бджільництва.


Прапор


Квадратне синьо-жовте полотнище, в центрі якого розташовані елементи герба села — церква святого пророка Іллі жовтого кольору, зліва від неї зображено колосок пшениці, справа — три китиці калини в обрамлені трьох листків. У верхніх кутах прапора на жовтому фоні зображено два шестикутники і по одній бджолі у них. По периметру прапора нанесено стилізований український орнамент.


Печатка Петриківського сільського голови


Печатка Петриківського сільського голови — кругла, із зображенням у центрі на голубому фоні перев'язаних трьох колосків пшениці з двома китицями калини по боках та трьох бджіл: дві — вгорі та одна внизу. Далі на жовтому фоні по колу розміщені написи «Сільський голова» (вгорі) та «ПЕТРИКІВ 1458» (внизу). Зовні печатка обрамлена стилізованим українським орнаментом.



Географія


Петриків розташований на Тернопільському плато — частині Подільської височини, на правому березі річки Серет, притоки Дністра на висоті 300 метрів над рівнем моря. У західному напрямку від річки, після розлогої рівнини, рельєф підвищується і місцями сягає 360—365 метрів. Етнографічно Петриків відноситься до Західного Поділля, історично — до Східної Галичини.


Сторінка 1 з 12 | Наступна сторінка