Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.
Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нацї, народу, зі своєю мовою і національною культурою.
Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.
Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я.І поки живе мова – житиме й народ, яко національність... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.
Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.
Віддавна "брат" паскудить нашу мову, кричить що наша мова - то байстрюк... А мова усміхається і знову святий "Кобзар" бере до своїх рук.
Багато мов я вчив, є легші й важчі, принижувати мови я не звик, та серед тих, що знаю, є найкраща - це УКРАЇНСЬКА МОВА... Не язик.
Поетична мова — це найприродніша мова.
Мову не знають ті які, або політично упереджені, або розумово відсталі. Отже, в якій системі координат перебуваєте власне ви?
Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.
Мова — це глибина тисячоліть.
Немає магії сильнішої, ніж магія слів.
Мова росте елементарно, разом з душею народу.
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.
Людина, яка втратила свою мову — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмін ніша рефлексія і користується вона, за визначенням І. Франка, “верхньою” свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена.
Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження.
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу— це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше,
ніж кому іншому.
Українська мова - універсальна зброя проти усіх ворогів України. Тому, за будь-якої незрозумілої ситуації - укранізуйся купуй українські книжки, поширюй український контент, популяризуй українську музику, поезію... Зараз це актуально, як ніколи. Зберігайте спокій і розмовляйте українською.
Не цурайтесь, люди, мови, не цурайтесь роду. Як зачахне рідне слово - не буде народу...
Мова - єдине, що варто вивчати навіть погано.
Коли забув ти рідну мову, яка б та мова не була - ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе до тла...
Мова - духовне багатство народу.
Мова — дивно сильний засіб, але треба мати багато розуму, щоб користуватися ним.