Філософський метод Сократа

Ще одним з видатних філософів античності вважається вчитель Платона і Ксенофонта - Сократ. І сьогодні ми поговоримо про, мабуть, найважливіше в його філософії, а саме про так званий «методі Сократа», але для початку нам прийдеться ознайомиться з основами його філософії.

Центральним у філософській думці Сократа була людина і її свідомість. Відповідно її сміливо можна вважати першим антропоцентристом.

Антропоцентризм- уявлення про те, що в центрі світу - людина, тобто все повинно сприйматися крізь призму людської свідомості та існування. Мабуть цього буде достатньо щоб спробувати зрозуміти філософський метод Сократа. Насправді складного тут нічого немає, але орієнтуватися в цьому над важливо для подальшого вивчення історії філософії та філософії взагалі.

Філософський метод Сократа

Сократ вважав, що людина має знання від народження і йдучи по життю здатна їх згадувати, тому його метод прийнято називати «маевтика» (з ст.грецького - акушерська справа).

Крім цього, метод Сократа характерний ще кількома важливими аспектами:

Філософ не заперечує метемпсихоз (теорії переселення душ), потойбічне життя.
Не дивлячись на це, віра в Богів не займала в його філософії фактично ніякого місця і, за словами Платона, служила лише виховним цілям. (Про це можна прочитати багато цікавого ТУТ).
Метод Сократа є діалогічним, але виключно усним, адже книг він не писав.
Теорія завжди повинна бути підкріплена практикою.

Відомо, що Сократ любив проводити філософські дискусії, особливо з софістами, адже саме йому належать дві славнозвісні фрази на картинці нижче:

Для роботи свого методу, Сократ ввів гносеологічний поділ знання:

Аподиктилогічне знання - доведенність, філософське;
Діалектичне знання - знання категорії dotsa (думка, здогад);

Напевно варто також сказати, що маевтика Сократа залишається популярним підходом до розуміння природи людського знання аж до філософії нового часу, адже в епоху середньовіччя, хоч це питання і піднімалося, божественна природа знань, в тому чи іншому ракурсі, залишалася незаперечною, і маевтика відмінно вписалася в таке розуміння.