Народний та церковний календар свят. Лютий

Названий іменем християнського великомученика, який служив у візантійському війську стратилатом. Так звалися воєначальники високого рангу. Страчений у 319 р. Свого часу він був дуже популярним в Україні. В духовних віршах пов'язується з поняттям військової доблесті і змієборства, оскільки за переказами знищив змія, котрий поїдав людей і худобу.

Вшановується пам'ять єпископа Панкратія Тавроменійського, який жив у І ст., і Панкратія Печерського (XIII ст.). Останній був ченцем Києво-Печерського монастиря, лікував хворих.
Оскільки до цього дня витрачалася значна частина хлібних припасів, то й виникла приказка: «Не всяк Панкрат на хліб багат».

Його називають також Прохором Печерським. Походив із Смоленська. Близько 1093 р. став ченцем Києво-Печерського монастиря. Вів дуже суворе життя: замість хліба вживав лободу (лебеду), тому був прозваний Лебедником. Коли в Києві настав голод, то за його прикладом кияни теж почали їсти лободу, а сам Прохор виготовляв з неї хліб і роздавав людям. Помер у 1107 р.

Із днем Прохора пов'язується період закінчення зими і наступного приходу весни: «На Прохора і зимушка-зима заохає», «Прийшов Прохір і Влас — незабаром весна буде в нас». До Прохора баба охала: «Ой, холодно!» А прийшли Прохір і Влас: «Вже весна у нас!». Свято робочої худоби. Святять воду і кроплять нею тварин.

Одне з найпопулярніших народних свят. Свій початки веде від слов’янського бога Велеса або Волоса — бога достатку, охоронця худоби на землі і пастуха небесних стад. Його згадує автор «Слова о полку Ігоревім», у якому він називає Бояна Велесовим онуком. На цій підставі робиться висновок, що Велес був також покровителем поетів. З прийняттям християнства Велеса заступив священомученик Власій, єпископ міста Севастії, якому за приналежність до християнства близько 316 р. відрубали голову.

Святий Влас, як і Георгій, вважається захисником і покровителем домашніх тварин. Літні люди подейкували, що Влас у цей день пильно наглядає за тваринами, и тому чоловіки нагадували своїм жінкам: «Дивіться, молодиці, щоб завтра принесли раненько водиці з криниці!». Нею наповнювали пляшечки, вкидали туди шматочки воску зі страсної свічки і ставили на покуть, де вона мала стояти три дні. В цей час Влас освячував її. Потім частину води вливали в криницю, а рештою скроплювали тварин.

Крім того, ті господарі, в яких було чимало худоби, спеціально замовляли молитву, після цього з іконою і святводою ішли до стайні, щоб благословити тварин. Під час молебня освячували і свічку, якою лікували хворе горло.

На Херсонщині в цей день відзначали так званий «Бабський празник». Жінки намагалися не працювати; винятком було — намикати три мички з клоччя, щоб ними «підкурити корову й теля». Під обід молодиці йшли до шинку і «замочували коров, щоб були лагідними». Потім, повернувшись додому, днищами (пристроєм, в який застромлювали гребеня) «били своїх чоловіків, аби вони були ласкавими до своїх дружин».

Після Власа невдовзі наступав піст, а отже і закінчувалися весілля. З цього приводу казали: «Оляся на заміж не ласся».

З Власом пов’язували і закінчення зими: «Прийшов Влас,— мовить прислів’я,— з печі злазь» чи «Пролив Улас олії на дороги — пора зимі вбирати ноги».
Якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде.

В пам'ять архієпископа Антіохійського, що жив у IV ст. За старих часів вранці, коли були морози, виставляли на три доби призначене для сівби зерно. За повір'ям, воно мало дати найкращий урожай. Якщо на Мелетія гарна й сонячна погода, то й літо буде гарне.

Вшановується одна з найдавніших ікон. Одержала назву від Іверського монастиря на Афоні. Копія ікони була придбана Російською православною церквою, і на честь її доставки в монастир на одному з островів Валдайського озера 25 лютого 1655 р. було встановлене її прославляння.

Заговини на Великій піст.

Ці святі жили в Малій Азії в V ст. Мартиніан двічі втікав від жіночої спокуси — спочатку Зої, а потім Фотинії, які згодом розкаялись і вели праведне життя. Здавна святий Мартиніан вважається рятівником від розпусної пристрасті.

Цей головний храм Києво-Печерського монастиря було споруджено в 70-ті роки XI ст. За переказом, Пресвята Богородиця явилася в Константинополі дванадцяти будівельникам церков, дала їм золото і веліла звести церкву на честь її Успіня — закінчення земного життя. Коли греки прибули до Києва, князь Святослав Ярославич подарував монастирю поле, на якому мали спорудити собор. На очах численного натовпу з неба зійшов вогонь і попалив усю рослинність на відведеній ділянці. Серед присутніх був 10-річний княжич Володимир (у майбутньому Мономах), який хворів і тут же зцілився. Тоді будівельники-греки й розпочали зведення собору. Та головну роль у його спорудженні відіграли місцеві майстри.

Погожий день на Мелатія - літо буде гарне, але морози триватимуть.

За біблійними оповідями, цей святий походив із Фрігії, області у Малій Азії. Був рабом, утік від свого пана. В Римі його навернув до християнської віри апостол Павло. Потім Онисим був єпископом в Ефесі, а помер мученицькою смертю близько 109 р. В народі цей угодник вважається покровителем овець. За повір'ям, цього дня зима з весною починає боротьбу: кому йти попереду, а кому назад повернути.

Він припадає один раз на чотири роки, тобто на високосний, і вважається нещасливим днем. З цього приводу в народі побутує легенда: Якось Касян та Миколай йшли в церковних справах, вдягнувши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багнюці. Миколай і каже: «Давай, Касяне, допоможемо старенькій.» — «Я не можу,— відповів попутник.— Мої білі ризи забрудняться...»

Миколай тим часом допоміг бабусі вибратися з болота, але при цьому замастив свою одіж. Йдуть обоє мовчки, коли це їм на зустріч вийшов Бог і питає: «Чого це в тебе, Миколає брудні ризи?» — «Там, дорогою, загрузла бабуся,— відповів,— то я рятував її.» — «А в тебе чому чисті?» — звернувся до Касяна. «А я не побажав бруднити.» — «Гаразд,— промовив Бог,— якщо ти злегковажив святу заповідь - допомагати людям у біді,— то пам’ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!».

Справді-бо, якщо Касянів донь припадав тільки на високосний рік, то Миколая святкують щороку два рази. Відтак вважається, що Касян призводить до нестачі кормів і падежу худоби. Здавна люди з тривожним передчуттям очікували високосні роки.

З ними пов’язано безліч сумних прикмет, бо це «рік великої мори на людей та худобу».
Це передбачення певною мірою підтверджує і сучасна наука, адже на високосний рік припадає найбільша дія сонячної активності, котра негативно впливає на стан усіх живих організмів. Тому, очевидно, мали рацію наші пращури, коли казали: «Касян на скот взгляне — скот валить, на дерево — дерево валить».

Загалом образ Касяна, за народними уявленнями, не вельми привабливий. Не випадково ж на похмуру людину казали: «Чого ти Касяном дивишся?» Він уявлявся надмірно сердитим і немилосердним чоловіком з довгими, до колін, бровами, віями та бородою, за якими нікого не бачить протягом трьох років. Натомість четвертого року брови піднімаються, і зле тому, на кого він подивиться: на людей, їм горе, на скот — на нього падіж. Вважалося, що той, хто народився 29 лютого,— буде нещасливим. «Касян оком глянув,— відгукувалися про таких,— не буде з нього рожденного добра».

Люди в цей день намагалися не вставати з ліжка до сходу сонця і не виходити на вулицю, щоб «Касян не глянув своїм зором», а також не працювати, аби не розгнівати немилосердника. Якщо на Касянів день багато снігу, то буде велика повінь.