Народний церковний календар. Квітень

У Вербну неділю - Вхід Господній в Єрусалим. Це велике свято, яке відноситься до числа дванадцятих, тобто до 12 найголовніших. Його виникненню теж послужили біблійні оповіді: Ісус в'їжджав до Єрусалима на осляті, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Оскільки у нас пальма не росте, то з давніх часів в Україні було прийнято святити вербу, якій приписується магічна сила. Цією вербою лікують головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо.

За народними повір'ями, цього тижня не можна сіяти коноплі та городину, бо буде ликувате, як верба. Не сіють й буряків, бо виростуть гіркими. Спостерігали, якою буде ніч: теплою - на добру весну, холодною - "не жди з моря погоди".

Продовження свята Благовіщення. Присвячене архангелу Гавриїлу. Церковна назва дня - Собор архангела Гавриїла. Віддавна наші предки вірили, що Гавриїл - володар блискавки, тому й святкували Благовісника, щоб Гавриїл хати не спалив. За повір'ями, цього дня грім і блискавка прокидаються від зимового сну. А влаштовані вони Богом для знищення чортів та всілякої нечисті.

Люди вірили, що все, народжене в цей день, "не буде благовісне": в ягнят з'являться "кручаки" - черви в голові, а із знесеного яйця не вилупиться курча. Якщо пізня весна, то після Благовісника сіяли ярину.

Якщо пізня весна, то з Благовісника сіяли ярішу.

Названо на честь мучениці III - IV ст. Мотрони Солунської, яку називають Настовицею, оскільки до цього дня сходить останній сніговий наст. Є також інше пояснення: о цій порі прилітають чайки звичайні, які в деяких місцевостях звуться настовицями. Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати. Називають святу і Напівріпницею: за старих часів цього дня було прийнято відбирати із зимового запасу половину найбільш придатної ріпи та городини для насіння.

Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати.

Жив в XI ст., був родом з Києва, походив з багатої родини. Роздав свій маєток і пішов у ченці Києво-Печерського монастиря. Під час нападу половецького хана Боняка 20 липня 1096 р. його разом із 49 іншими людьми взяли в полон і продали іудеям до Корсуня у Крим. За опір своєму поневолювачу, непохитність у вірі й проповідь мучеництва серед інших бранців Євстратій подібно до Ісуса Христа був розіп'ятий на хресті на Великдень. Потім його тіло кинули в море, але християни витягнули його, привезли до Києва і поховали в Печерському монастирі у Ближніх печерах.

Цей святий жив у IV ст., вів усамітнений спосіб життя, за що й одержав таке наймення. Він відзначався неабияким розумом, тому з ним дуже часто радились найвищі сановники.

За ім'ям ченця, що жив у VII ст., і був ігуменом Синайської гори. За великі знання його називали схоластиком (лат. "схола" - школа). Головним подвигом його життя вважається твір "Лествиця", в якому він виклав сходження до духовного вдосконалення. Твір має 30 розділів ("сходинок") - за кількістю років життя Ісуса Христа до хрещення. Перші 23 "сходинки" присвячені гріхам і їх подоланню, решта - чеснотам. У день пам'яті святого колись пекли пироги у вигляді східців ("лествиці"). Їх святили в церкві, а потім одну частину віддавали причету, іншу - жебракам.

Народився 1703 р. у містечку Березані на Полтавщині. Світське ім'я - Стефан Кристалевський. У Переяславі він закінчив духовну семінарію й згодом постригся в ченці. Був ієромонахом у Софійському соборі в Києві, а потім ігуменом Золотоніського монастиря. У 1745 р. Софронія призначили намісником Олександро-Невської лаври в Петербурзі, згодом він був висвячений на єпископа Іркутського. До нього Іркутську кафедру займали теж українці - Кульчицький та Неронович. Софроній продовжив нелегку місіонерську працю своїх попередників серед місцевого населення, яке на той час в основному складалося із засланих злодіїв. Помер святитель в 1771 р.

Вшановується пам'ять кількох святих, які мали це ім'я: Іпатія Гангрського, Руфианського та Печерського. Перший із них був єпископом малоазійського міста Гангри, мав дар чудо творення, помер близько 326 р. Іпатій Руфианський народився у Фрігії, за молодих років лікував хворих з навколишніх сіл, згодом був обраний настоятелем монастиря, заснованого вельможею римського імператора Костянтина Великого - Руфином. Помер близько 446 р. В народі Іпатій Руфианський шанується як цілитель від безплідності, оскільки, за переказами, вилікував багато жінок.

Іпатій Печерський жив у XIV ст., був ченцем Києво-Печерського монастиря. Як і попередні святі, міг лікувати. Зокрема, доторком руки виліковував недужих. Слугував преподобним отцям у їхніх хворобах. Похований у Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври.

Був останнім московським ієрархом, який носив титул митрополита Київського і всієї Русі. Походив із сім'ї небагатого дідича, володіння якого були неподалік Солигалича. Був єпископом Рязанським. Митрополитом Московським його обрали без санкції Константинополя. Помер у 1461 р. Тісно співробітничав із великокнязівською владою, яка все більше поверталась до ідеї Дмитрія Донського про управління митрополією з боку держави. Своїми посланнями та дипломатичними місіями діяльно допомагав Василію ІІІ - батькові Івана Грозного.

За легендами, вона народилась у Єгипті в першій половині V ст. Коли їй було 12 років, її привабило розпутне життя, і вона пішла від батьків в Олександрію, де займалася цим ремеслом. Потім почула голос із неба, що повинна перейти ріку Йордан і знайти там спокій. У пустелі вона провела майже півстоліття, прирікши себе на самотність. Перед смертю (522 р.) написала на піску слова з проханням поховати її в землі і помолитися за неї Господу. Ця зворушлива історія послужила причиною того, що в народі Марію Єгипетську стали вважати заступницею від розпусної пристрасті. О цій порі починаються весняні повені і здавна помічено: якщо на Марію крига сходить швидко і велике водопілля, то рік буде легкий, а трави багато.

Преподобний Тит мав дар чудо творення, жив у IX ст. Мученик Полікарп постраждав за християнське вчення в IV ст. За старих часів цієї пори у селян кінчалися запаси зерна, то й казали, що Полікарпів день - початок безхліб'я. Жителі Полісся помічали, що в цей період глухарі починають інтенсивне токування.