Народний календар. Серпень.

Назва місяця походить від слова «серпанок». Це легка пелена, що застилає й огортає землю. Завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили. Саме тому в цьому місяці святкують Три Спаса. Серпень - останній місяць літа, найголовніший у сільському господарстві. Селянину та фермеру треба провести в ньому три основні роботи: викосити, зібрати врожай, зорати, та ще й засіяти.

Завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили. Тому в цьому місяці святкують Три Спаса.

Перший спас святкують 14 серпня, з якого колись починався серпень, Другий Спас – 19 серпня і Третій Спас – 29 серпня. В цей час проводять народні обряди, які захищають християнську віру та поля, садиби й помешкання людей та тварин від нечистої сили, що забезпечує збереження добробуту й особистого щастя людини, її здоров’я та майбутнього врожаю. Саме в цьому полягає сила та значення серпня.

Серпень останній місяць літа, найголовніший у сільськогосподарському господарстві. Селянину та фермеру треба провести в ньому три основні роботи: викосити, зібрати врожай, зорати, та ще й засіяти.

Від імені Макрини, сестри Василія Великого. Походила вона із знатного роду. Батько був ритором у Неокесарії, брат став одним із отців християнської церкви. Разом із матір'ю вона постриглася в дівочому монастирі. Померла у 380 р.
У нас ім'я св. Макрини перетворилось на Мокрину і, звичайно, стало пов'язуватись із словом «мокрий», чому сприяють дощі. Тому кажуть: „Який день на Мокрини, такою буде й осінь”.

Свято встановлене з нагоди першого відкриття мощів святого у 1903 р. На урочистостях були присутніми близько 300 тис. осіб, в тому числі імператор Микола II і його дружина Олександра. За більшовицького режиму мощі були осквернені, скинуті в полотняну торбину і вивезені. Згодом їх знайшли в Казанському соборі в Ленінграді. Нині повернуті в Дивеєвський монастир Нижньогородської області, яким опікувався Серафим.

Шановане в народі свято. З прийняттям християнства він замінив слав’янського Бога Перуна. В народній уяві Ілля був могутнім і грізним розпорядником найстрашніших і водночас благодійних сил природи – блискавки та грому. Його зображували на колісниці з вогненними колесами, який посилав на землю блискавку, гримів та карав темні пекельні сили, знищував чортів, насилав на поля дощ і давав їм родючість. Цього дня випікають перший хліб з нового врожаю і пригощають ним. На Іллю припиняли купання в річках і ставках, оскільки він виганяв з полів духів та нечисту силу, яка ховалась в водоймах. Разом з тим, Ілля бере під свою опіку воду і дозволяє грішним людям – відьмам та відьмакам обмивати в ставках та річках в цей день свої гріхи. Небезпечно було в цей день працювати в полі, виганяти в поле скотину, бо нечиста сила ходить та скрізь ховається. Пасічники в цей день підчищали вулики, а мисливці робили перший виїзд на вовків.

Дощ у цей день передвіщає багатий урожай наступного року. Він вважається також цілющим і ним умиваються від різних хвороб. Якщо в цей день гримить та блискає, то треба замітити де в землю вдарила блискавка. Через сім літ на цьому місці можна буде знайти громову стрілу – камінь, який буде допомагати лікувати хвороби та виганяти нечисту силу.

Коли в цей день помирає людина чи домашня скотина, то це вказує, що в домі немає святих ікон й інших оберегів, які б захищали від нечистої сили. Тому нечиста сила або відьма може спокійно приходити або перебувати у такому помешканні людей чи тварин, можливо, навіть мати стосунки з мешканцями. Бо, знищуючи в цей день нечисту силу, Бог може разом з нею „знищити” і людину. За народним календарем, якщо на Іллю хмари з’являються зрання, то наступного року хліб вродить на ранніх посівах, в обід – на середніх, ввечері – на пізніх. Якщо цілий день буде сонячно, то це передбачає у наступному році недорід.

Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю: якщо хмарно опівдні - середня сівба, а якщо ввечері - сівба пізня і врожай поганий.
Цілий день сонячно - на недорід.
До Іллі дощ ходить за і проти вітру -як накаже пророк, а після нього - лише за вітром.
Минув Ілля - чекай гнилля.
На Іллю з'являться хмари зранку -наступного року вродить хліб на ранніх посівах; хмари з'являться в обід - добре вродять середні посіви; хмари з'являться надвечір - добре вродять пізні посіви.

За біблійними розповідями, вона народилася у селищі Магдали, згодом стала однією з улюблених учениць Ісуса Христа. Після його поховання разом з іншими жінками вона поспішила до гробу Ісуса, щоб помазати тіло Господнє миром — ароматичною олією. Однак тіло зникло. Та у неділю Ісус Христос воскрес. Після воскресіння Ісус першим з'явився перед Марією Магдалиною, яка й повідомила Його учням, що Христос живий. Вона проповідувала учення Христа в Римі, померла в Ефесі, де її поховали. Церква приєднала її до лику рівноапостольних, її вважають заступницею від холери
В нарді її називають Марією-ягідницею, бо о цій порі в лісах збирають червону та чорну смородину й інші ягоди.

Добрий день. Великі роси.
Якщо великі сильні роси - льон буде сірий та косий.
Якщо на Магдалини гроза - сіна буде багато.

Ця ікона вважається однією із святинь Української церкви. До Почайна ікона потрапила з Константинополя в XVI ст. і деякий час була у хатній каплиці опікунки монастиря, волинської поміщиці Ганни Гойської. Згодом челядь помітила, що ікона випромінює яскраве світло. За переказами, після молитви до ікони прозрів сліпий від народження брат поміщиці. Після цього чудотворну ікону Ганна Гойська урочисто передала ченцям Почаївського монастиря. У 1675 р. на Почайна напали турецькі та татарські війська, але незабаром вони зняли облогу та відступили. Легенда пояснює це заступництвом Божої Матері. Нині ікона знаходиться в Успенському соборі Почаївської лаври.

Назва дня походить від імені мученика Трофима (III ст.). На селі о цій порі тривають напружені господарські роботи і, звичайно, люди сплять мало. «Довго спати — добра не бачити».

Друге свято, присвячене першим українським святим. На відміну від весняного (див. 15 травня), називається літнім, іноді звуть його осіннім. Борис (у хрещенні Роман) був князем Ростовським, а Гліб (Давид) княжив у Муромі. Після смерті вони були визнані церквою святими страстотерпними, оскільки їх убивство мало політичний характер.

Це свято особливо популярне серед сільського населення. Адже це — період завершення дуже важливих польових робіт — жнив. Однак здавна цього дня селяни вважали за краще відпочивати, аби не накликати біди: через часті грози від блискавок нерідко загорялися копи. Можливо, тому й виникло прислів'я: «На Гліба й Бориса за хліб не берися». Проте цього дня починається сезон найбільшого збирання грибів.

Прийшов Борис і Гліб - встиг у полі хліб.
Починався період найбільшого збирання грибів.
На Бориса і Гліба берися до хліба.
Борис і Гліб сіють ранній хліб.

З нагоди Успіня праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Раніше за цим днем завбачували зиму: яка погода до обіду, така зима до грудня, а яка по обіді, то така після грудня. Тому цей день часто називають Ганною Холодною.

На честь родички візантійського імператора Феодосія І. Володіла багатою спадщиною. За порадою Іоанна Златоуста все віддавала церквам, ченцям, удовам і сиротам. Пішла в жіночий монастир, де стала дияконихою. Померла на початку V ст.

По Ганні судили про зиму. Яка погода до обіду - так зима до грудня; яка погода після обіду - така зима після грудня.
Дощ цього дня віщує теплу, але сніжну зиму.
Якщо ранок 7 серпня прохолодний, то й зима буде холодна.

Служив у сина Володимира Святославича, ростовського князя Бориса, підступно вбитого в 1015 р. поблизу Переяславця. Мойсею вдалося уникнути розправи. Коли в 1018 р. польський король Болеслав Хоробрий захопив Київ, Мойсей потрапив до нього в полон. Згодом повернувся до Києва, де став ченцем щойно створеного Печерського монастиря. Помер близько 1043 р.

Яка погода 8 серпня - такі будуть і наступні чотири тижні.

Свято встановлене на честь великомученика та цілителя Пантелеймона, який народився в Нікомідії, й навчався при дворі імператора на лікаря. У зціленні хворих Пантелеймон досяг чудових результатів, одночасно з цим він прилучився до християнської віри, за що його піддали жорстоким тортурам. За переказами, перед стратою, а це було в 305 р, він читав молитву. Коли її було завершено, з неба пролунав голос, який назвав його Пантелеймоном («всемилостивим»). Після цього цілителя зарубали мечем. Святий Пантелеймон вважається найпершим помічником хворих. Цього дня знахарі заготовляють лікарські трави, якими зцілюють свійських тварин. У селах цей день називають Паликопою, або Палієм, тому що починаються грози, а з ними виникають пожежі. Коли траплялась пожежа, то палаючі оселі чи поля тричі обходили з іконою Пантелеймона, промовляючи при цьому молитву.
Люди вірили, що на Пантелеймона блискавка влучає в те місце або навіть в тварину чи людину, коли господар цієї землі чи тварини не дотримується святих приписів – працює на великі релігійні свята, порушує піст й навіть гірше – займається чаклунством.

На Пантелеймона людина здебільшого помирає насильницькою смертю – від блискавки, нещасного випадку, автокатастрофи або в бою. Можна сказати, що люди помирають до 14 серпня або грішні, або насильницькою смертю. Зате народжуються до 14 серпня люди обдаровані та визначні, які можуть принести велику користь багатьом людям і суспільству, а також чаклуни, відьмаки й великі аферисти.

Її ще називають Одигітрією, тобто Провідницею. Це одна з головних святинь Православної церкви. Була спочатку привезена до Києва разом з Володимирською. За твердженням багатьох дослідників, у Києві вона одержала назву Пирогощої. До неї зверталися з молитвою дарувати перемогу над ворогом. На честь ікони на Подолі було споруджено церкву святої Богородиці Пирогощої, яка згадується в літописах і в «Слові о полку Ігоревім». Храм проіснував 800 років і був знищений за радянської влади. А ікону ще за князювання Володимира Мономаха було перенесено в Смоленськ. У 1525 р., з нагоди приєднання Смоленська до Московської держави, було встановлено перше свято ікони. Друге, яке теж відзначається сьогодні, пов'язане з визволенням Смоленська від французів під час Вітчизняної війни 1812 р. У побуті, особливо сільському, Смоленська ікона вважається вірною заступницею людей, худоби і будівель від пожежі.

Від імені мученика Калиника, страченого в IV ст. З деякими побоюваннями селяни чекають цього дня, бо раптове настання холоду може позначитись на ще не зібраному врожаї вівса й ячменю. «Не мала дівка лиха, так Каленика привела».

За іменем військового чиновника-християнина Іоанна, який служив при римському імператорі (IV ст.). При нагоді він допомагав братам тікати з в'язниць, укривав їх від розправ, тощо. В народному побуті Іван Воїн вважається захисником від різних напастей та образ, від усіх видимих і невидимих ворогів. Саме тому його називають карателем злодіїв.

Щоб упізнати злодія, то в церкві цього дня ставили біля ікони свічку Іванові, перевернуту догори. Якщо вона горітиме, то крадій буде мучитись.
З дня Сили можна було починати сіяти озимину.

Від імені ченця Євдокима, що жив у IX ст., в найбільшій області Малої Азії — Каппадокії, нині частина Туреччини. Цей день нерідко звуть Євдокимовими запустами, тобто заговинами перед Успенським постом.

За церковною легендою, саме цього дня зародилося дерево, з якого згодом зробили хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Основним обрядом цього свята є церемонія освячення води. Згідно з офіційною церковною версією, цього дня (1 серпня за старим стилем) 988 р. відбулося хрещення киян Володимиром Великим.

В народі це свято знаменує проводи літа. «Пішов Спас — пішло літо від нас». Цього дня проводять хресні ходи на ріки, озера та ставки. Вважається, що в цей день вода має цілющу силу, тому перший Спас називають Спасом на воді, або Мокрим і Медовим, бо пасічники освячували мед у церкві.

Своєрідне продовження Великого посту. За легендою, Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, але святі отці упросили його зробити перерву, бо такий строк тяжко витримати людям. Тоді Бог розділив Великий піст на дві частини сім тижнів перед Великоднем і два тижні перед Успіням Богородиці (28 серпня).

Свято пов'язане з збиранням маку і його освяченням. Цього дня збирають й інші рослини, з яких протягом року готують ліки. В цей день святковою їжею є знамениті українські коржики — маковики та інше печиво, виготовлене з борошна, меду та товченого маку. На Маковія освячують криниці, що пов'язано з давнім уявленням слов'ян про виникнення життя з води. На свято Маковія до церкви на освячення приносять букети з особливих трав та збіжжя. Букет повинен бути різнобарвним, пов'язаний червоною стрічкою. В нього можна зібрати різні квіти. Та перевагу надають чудодійним травам та квітам – чебрецю (Satureja hortensis), миколайчикам (Eryngium planum), чорнобривцям, руті-м'яті (Ruta graveolens), василькам (Centaureae cyani), туї (Thuja occidentalis) або тої, материнці (Origanum vulgare), роман-зіллю, полин-дереву (Artemisia abrotanum). Крім того, до букету іноді додають невеличку голівку соняшника. До букету включають колоски зернових та букетики дикого маку. Дикий мак, що зветься видюком, в'яжуть в невеличкі букетики по сім головок. В букеті таких макових букетиків може бути декілька.

Кожне зілля чи квіти мали своє призначення. Рута-м'ята мала оберігати господарів від усякої напасті та додавати здоров'я. Ласкавці (Bupleurum aureum) необхідні були, щоб в сім'ї панувала ласка, злагода та любов. Кудрявці (Deskurainia Sophia) потрібні, щоб у хлопців чуби були кучерявими та щоб їх дівчата любили. Маточник (Origanum vulgare) сприяв плодовитості бджіл. Соняшник уособлював сонце, тому сприяв процвітанню сім'ї, добрій долі. Колоски пшениці, жита та вівса символізують життя та Божий Промисел.

Призначення маку-видюка, миколайчиків, рути та туї вирізняється з поміж усіх квітів і трав, що входять до маковійного букету. Ці рослини захищають господарів від нечистої сили. Наприклад, рута та туя за допомогою ефірної олії не підпускають до тих, хто їх носить або туди, де вони лежать, стоять чи висять, нечисту силу. Так, в одній легенді розповідається, що нечистий не зміг підійти до дівчини через запах цих рослин: „Коли б не рута та й не тоя (туя), була б ти, дівчина, вже моя”.
Миколайчики мають синьо-фіолетовий колір та колючки. Такий колір та колючки впливають на повітря та ефірне тіло людини, тварини, рослини, підтримуючи належну частоту коливань їх ефірних тіл. Це не дозволяє нечистій силі, яка має частоту коливань матеріальних тіл, пройти через ефірні тіла людини, тварини та рослини, щоб осісти чи приєднатись до їх фізичних тіл. Таке приєднання зумовлює хворобу й навіть смерть людини, тварини та рослини.

Мак-видюк росте завжди на гепатогенних місцях землі, чим вирівнює інформаційно-енергетичне поле цієї місцини подібно дубу. Посвячений на Маковія мак-видюк здатний притягувати до себе і знищувати нечисту силу. Він ніби-то бачить нечисту силу і діє за оптичним законом – відтворює її. Та відтворитись може лише те, що створив Бог. Тому, коли нечиста сила за оптичним законом збирається в одну точку, вона гине, бо не може відтворитись. Освяченим маком-видюком обсипають хату знадвору, навіть все подвір'я, „щоб відьми не доїли корів і не приносили уроків”. Якщо господар помічає, що в хаті діється щось неладне, наприклад, дитина вночі дуже лякається, плаче, неначе є хтось у хаті, ночами неначе хтось давить, то треба на 19 місячний день по усіх кутках розкласти ( на папірцях) мак. Його слід тримати 9 днів і на 28 місячний день зібрати і висипати у проточну воду, наприклад, у туалет, річку. Якщо існує велика небезпека, то хату або квартиру можна очищати кожний місяць.

Згідно з офіційною церковною версією, цього дня (1 серпня за старим стилем) 988 р. відбулося хрещення киян, після чого нова віра, запроваджена Володимиром Святославичем Великим, поступово завоювала панівне становище на всій східноєвропейській території. З прийняттям християнства Україна-Русь увійшла в коло передових європейських держав, стала рівноправною серед них.

Який Маковій, таке й Успіння (28 серпня).