Народний та церковний календар свят. Березень

Його діяльність припадає на IV - V ст. Месопотамія була на той час однією з країн, де християнство пустило досить міцне коріння. Помер Маруфа у 422 р. В народі цей святий вважається заступником від злих духів, оскільки вилікував біснувату дочку перського царя.

1 березня – Ластівка. Початок закликання весни… «Печуть бублики (символи сонця весняного), печиво у вигляді «пташок» – «жайворонки» роздають дітям, аби ті закликали пташок з вирію…» Вербиця прокидається – вербний тиждень починається… – і в Україні розпочинаються пташині свята.

Жив на початку III ст. Був він тироном, що означає воїн-новобранець, у римському війську. Він сповідував християнську віру, тому відмовився виконати наказ принести жертву поганським богам. А коли його відпустили, то підпалив храм язичників, які утискали християн. Після жорстоких катувань його спалили. З XII ст. сюжет про життя цього мученика став популярним в Україні. За його мотивами було написано багато літературно-релігійних творів.
В цей день вшановується пам'ять Федора Мовчазного, що жив у XIII ст., і який похований у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Він відзначився подвигом мовчання, чим досяг невидимого спілкування із Самим Богом, за що одержав від Бога дар чудотворіння. У старі часи існувало також повір'я, що, помолившись святому Федору, можна повернути викрадені речі.

Обидва жили в V ст. Лев увійшов в історію як папа римський Лев І, а Флавіан - як архієпископ Константинопольський. Вони були противниками монофізитства - вчення про одну (божественну) природу Ісуса, а не дві - божественну й людську. Послання Льва і Флавіана було покладено в основу віровизначення IV Вселенського собору, який відбувся в Халкідоні в 451 р. і який відкинув монофізитство.

Всі вони жили у малоазійській області Фрігії. Архип і Филимон були апостолами із 70-ти, співробітничали з апостолом Павлом. Апфія була дружиною Филимона. В їхній домашній церкві часто збиралися християни. Під час правління римського імператора Нерона прийняли мученицьку смерть.

На Казиміра, як правило, нестійка погода: «У Казиміра - казали - непевна віра».
На святого Казиміра вийде жайвір з пір'я.
Якщо ни Казиміра погода, то буде на бараболю урода.

Садок був єпископом Перським. Близько 344 р. його разом з іншими християнами за сповідування вчення Ісуса замучили. Церковні легенди розповідають, що коли Садок був підданий тяжким випробуванням, то він молився, щоб той, хто призве Бога його іменем, удостоївся спасіння. Саме тому до цього мученика звертаються з особливою молитвою про врятування від задаремної, марної смерті.

Вшановується пам'ять Агафона - папи римського і Агафона Печерського. Перший з них відомий своїм посланням VI Вселенському собору, який проходив у Константинополі у 681 р. У посланні засуджувалось як єресь монофізитство - напрям у християнстві, який визнавав за Ісусом лише одну сутність - божественну, а не дві - божественну і людську. Помер святитель у 682 р. Агафон Печерський був ченцем Києво-Печерського монастиря в XIII-XIV ст. Зціляв недужих через покладання на них своїх рук і мав дар пророцтва. Похований у Дальніх печерах.

За народними прикметами хворі люди цього дня спостерігали за небом, якщо бачили падаючу зірку, то це віщувало скору смерть.

Історія її тісно пов'язана з фактом дивовижного зцілення доньки графа Капніста, нащадка відомого українського і російського письменника В.В.Капніста. Через тяжку хворобу Марія (так звали дочку графа) втратила здатність самостійно рухатися. Тодішні світила медицини не допомогли. У відчаї Марія звернулася з молитвою до ікони Богоматері - старовинної сімейної реліквії - і раптово одужала. На честь цієї щасливої події граф збудував у своєму родинному маєтку у Козельщині (Полтавська обл.) каплицю, потім дерев'яну церкву, а в 1900 р. було споруджено оспіваний О.Гончаром собор. Нині ікона знаходиться у відновленому Козельщинському монастирі.

Усі вони служили в римському війську, були послідовниками вчення Ісуса Христа. За приналежність до християнської віри близько 305 р. вони були замучені.

Цей святий прожив довге і цікаве життя, а скінчив його трагічно. В юності він розмовляв з деякими апостолами, які розповідали йому про діяння Христові. Згодом став єпископом сирійського міста Смирни. Він розвінчав учення гностиків, які намагалися поєднати ідеї християнства, східних релігій та античної філософії, прагнув створити єдину практику щодо свята Великодня. В 167 р. Полікарпа спалили на вогнищі.

Одне із свят, присвячених мощам Іоанна Хрестителя. Відзначається Перше і Друге їх обретіння (знайдення). За церковними легендами, після відсічення голови Іоанна тіло його поховали в самарійському місті Севастії, а голову - на горі Єменській. У IV ст. при будівництві храму на цій горі вперше віднайшли голову і її поховали в спорудженій церкві. Після запустіння храму в 452 р. голову віднайшли вдруге.

В народі свято одержало назву Обертіння і набуло зовсім іншого смислу: Першим прилітає жайворонок. Летять дикі гуси і качки. Повертаються і лелеки. До них ставляться майже як до священного птаха. Двір, де є гніздо лелеки, вважається щасливим. Найбільше хвилюються при першій зустрічі з лелекою дівчата. Існує повір'я, що коли дівчина побачить бусла в небі, то незабаром вийде заміж, якщо в полі, то все літо дівуватиме. Цього дня, щоб не накликати біди, жінки не перуть білизну.

9 березня наші пращури розпочинали нове літо. Нове літо приходило в хату. Пригощали його Щедрою Вечерею, на яку збиралася вся родина, співали щедрівку, бо колись щедрівки виконували на весні. Сорочини – пробудження Матінки-Землі. Прилітає сорок різних пташок із різних країн. Бубликами закликаємо пташок із Вирію (сорок бубликів або печиво у вигляді пташок – «жайворонків» – роздають дітям). Птахи приносять на крилах Весну. Варять галушки, вареники. З цього дня проганяють Мороза, викидаючи його за вікно по одному з житніх колобків, які випікали саме цього дня.

У цей день птахи повертаються з вирію і шукають собі місця для гнізд. Якщо бачили журавлів (веселиків), то рахували, скільки їх у небі, стільки злотих коштуватиме «корець жита» (мірка для зерна).

Якщо жайворонки летять високо, то «це вони до бога летять молотить», а коли низько «не донесли ціпа, і він упав, а тому й птахи поприпадали додолу». Кажуть, що на Обертіння птиця обертається до гнізда, діти — до хліба, а чоловіки до жінок та роботи.

Пов'язується з іменем Константинопольського архієпископа Тарасія, який походив із знатного роду, займав пост державного секретаря, головував на VII Вселенському соборі в Нікеї. Він засудив іконоборство і затвердив визначення про шанування ікон і хреста. Помер у 806 р. У нас цей святитель відомий під іменем Кумошника (від спотвореного "комаха"), оскільки у цей період спостерігалися спалахи комахи, тобто лихоманки.

Пам'яті мученика Севастяна, закатованого близько 66 р., і ченця XV ст. Севастяна Пошехонського, який відбував подвиг у монастирі в Пошехоні, і помер близько 1500 р.

Від імені Прокопія Декаполіта, ченця VIII ст. Називають Перезимником, бо настало тепло і якось перезимували.

Були ченцями Києво-Печерського монастиря. Один із них жив у XII ст. За життя мав неприязні стосунки з дияконом Євагрієм, які згодом переросли у непримириму ворожнечу. Диякон не захотів пробачити Титові навіть тоді, коли той помирав і каявся у своїх гріхах. За втручанням Небесних сил хворий Тит одужав, а злостивий диякон упав мертвим. Згодом Тита за високі моральні якості поставили пресвітером, помер у 1190 р. Похований у Ближніх печерах. Інший Тит замолоду був воїном, під час походу його було тяжко поранено в голову, після чого він пішов у монастир, де повсяк час каявся та молився про відпущення гріхів. Припускають, що чернечі подвиги він відбував у XIV ст. Похований у Дальніх печерах.
13 БЕРЕЗНЯ - ВАСИЛЯ ТЕПЛОГО, КАПЕЛЬНИКА, Василя-плаксивця

За іменем сповідника християнської віри Василія, що помер у 750 р. За багатовіковими спостереженнями, цього дня, як правило, буває відлига. Сонце вже досить відчутно пригріває. З дахів починає капати зледенілий сніг. Вважається, що на Василя Теплого мисливцям треба збиратися полювати на зайців. Помічено: коли цього дня випадає дощ, то літо буде мокрим.

Вважалося, що в цей день весна «повністю забирає своє право від зими», бо «Василь зі стріхи капав — землю поквапує».

Встановлений на честь Іоанна Касіана. Він перший на Заході (в Римі) зробив кодифікацію, тобто систематизацію законів, що регулювали чернече життя. Народився близько 360 р. у Придунав'ї, як гадають, був скіфом. Багато років провів у монастирі у Віфлеємі, згодом потрапив у Константинополь, став учнем Іоанна Золотоустого. Останню третину свого життя провів у Римі. Помер у 435 р. В народних приповідках і легендах України він виглядає похмурим і злим чоловіком і лихо тому, на кого він гляне. «Касіян на скот згляне — скот валить, на дерево — дерево валить», — говорить прислів'я. Раніше око Касіяна вважалося настільки небезпечним, що в цей день селяни взагалі не виходили з осель, особливо до сходу сонця. Однак не всі легенди зображують
преподобного Касіяна таким страшним: у деяких із них він бореться з бісами. В цей день відмічається пам'ять Кассіана Затвірника, що жив у XIII-XIVст. в Києво-Печерському монастирі. Він був постником і чудотворцем – гонителем бісів. Похований у Дальніх печерах.

Назва дня походить від імені мучениці Євдокії. Вона народилася наприкінці І ст. в єгипетському місті Іліополі, була вродливою і вела розкішне життя. Потім розкаялась і пішла в дівочий монастир, де стала ігуменею. У неї був дар чудо творення - хресним знаменням умертвляла отруйних змій. Євдокія була страчена близько 160 р.

За старим стилем цей день припадає на перше березня, отже він відкриває весну. І звуть його другою зустріччю весни, бо перша була на Стрітення. Плющихою цей день називають тому, що цієї пори дмуть теплі весняні вітри, які "плющать" шар снігу або криги, якщо він, звичайно, є. Дівчата і маленькі діти цього дня "кличуть весну", щоб скоріше приходила. Цього дня наші Предки зустрічали Весну, виходячи до схід Сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її.

Колись цього дня починали білити полотно, бралися за ткацтво, оглядали сільськогосподарський реманент і лагодили його: "Прийшли Євдокії - лялькові затії: плуга чинити, борону точити". Сонячний день на Явдохи віщує урожай пшениці і погожу весну та літо, похмурий - проса і гречки та негоду на наступні місяці.

За старим стилем це перший день весни, а отже має прокинутися байбак, вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на другий бік, а ховрашок лишень перевернеться в кубельці. Та що б там було, але люди в цей день особливо пильнували, якою буде погода, щоб запрогнозувати весну і літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям — на добро!». Хлібороби дослухалися, чи не заспівав своєї улюбленої пісні вівсянка: «Діду, діду, сій ячмінь!».

Справді-бо: весна вже кликала селянина в поле, бо «Одова Євдоха виходить із плугом». Ось чому так ретельно стежили за погодою.