Українські традиції, прикмети, прислів’я. Травень

Що б там не було, але назва «май» міцно закріпилася і в нашій мові. Сучасне поняття маївок також йде з давнини. Колись обряди, які організовували серед природи, так і називалися маївками, що ідентифікувалися з однойменним місяцем.

Оскільки на Україні відбулася «націоналізація» місяців, то найбуйніший весняний період назвали «травенем». До речі, близькі за походженням назви і в багатьох інших слов’янських народів. Скажімо, в болгар та чехів це «травен», у сербо-хорватів «травань», словацьке «травень» означає червень, а словенські «малі травен» стосуються квітня, а «велкі травен» власне травня.

Поруч з назвами «травень» і «май», в деяких регіонах України були й свої місцеві наклички - «пісенник», «місяць громовик», «травник» тощо. Стосовно діалектичного «травник», що здебільшого побутував на Поліссі, то йому передував давній звичай наших предків. Ще язичники вважали, що лише травневі лікарські рослини мають чудодійні лікувальні властивості. їх заготовляли, а подекуди й досі дотримуються цього правила, лише 10 травня за старим стилем. Зривали цілюще зело лише удосвіта, до схід сонця. Все доросле населення вирушало в ліс та на левади, щоби запастися ним на цілий рік.

На травень припадає і чимало обрядових дійств, які пов’язані з поетичним віншуванням природи. Одне з таких свято русалії. Воно переважно припадає на кінець травня початок червня. В основу дійства покладені хліборобські традиції, що беруть початок з язичницької доби. В обрядах, що входили до так званого «русальського або нявського тижня» простежуються міфологічно-фантастичні уявлення, позначені високою пошною до природи, її незвіданості. Серед багатьох дійств, що дійшли і до недавнього часу, особливо поетичний обряд дівчини- русалки. Юнки зодягали в красні й пишні шати одну з перевесниць і водили її селом, співаючи русальських пісень. Це був спеціальний цикл співанок, котрий виконували лише на нявський тиждень.

З русальським або нявським тижнем пов'язані й численні повір'я. Вважалося, що русалками стають ті діти, які померли на нявський тиждень і котрих не встигли похрестити. Відтак нявський тиждень — це своєрідне князівство русалок, тому батьки забороняли дітям ходити в цей час по квіти і прошкувати через жита, бо «русалки залоскочуть». У цій засторозі простежується господарський практицизм: саме під цю пору густилися трави, колосилося жито, а птахи і звіри вигодовували своє потомство. Саме з огляду на це народна мораль намагалася убезпечити тишу (згадаймо сучасний захід «Місячник тиші»).

На початку місяця (6 травня) відзначали день святого Юрія. Це одне з найпоетичніших весняних свят. Юрій, на думку наших предків, був оберігачем домашніх тварин. Тому селяни намагалися до цього свята не вигонити на нічні пасовиська коней, а дехто і корів на толоки. На Юрія, як правило, підрізали гриви й хвости лошатам, а ввечері, зібравшись у ватаги, виводили тварин на нічний попас. Всю ніч батьки й діти сиділи біля ватри, розповідаючи забавні історії. Це був один з найцікавіших обрядів серед підлітків.

Переважно у травні відзначається і «переплавна середа». В цей день, а він припадає на четвертий тиждень після Великодня, вже можна було купатися в річках та ставках. Батьки відтак «знімали» всі заборони, і діти з нетерпінням чекали, коли наступить «переплавна середа». У деяких селах в цей день селяни мали перегнати через річку своїх корів.

Як бачимо, нашим предкам не доводилося сумувати Досвід попередніх поколінь нагромадив чимало форм урочистого дозвілля, які тісно перепліталися з живою природою, її біологічним станом. До таких варто віднести найпоетичніше молодіжне обрядодійство веснянки та гаївки, котрі нерідко припадали на травень. Сформовані в глибині віків і свячені добрим Ярилом, богом весни, вони частково дійшли і до нашого сучасника.

На Україні не було жодного села, де б не відзначали це напрочуд поетичне свято краси й молодості. Своєю багатосюжетністю, неповторністю танків і хороводів, пісенних мелодій, пошаною хліборобській тематиці, українські веснянки посіли особливе місце серед календарської обрядовості не тільки слов’янських, але й інших народів. І якщо грозовий липень утверджується святом Купала, січневі морози колядками, щедрівками чи забавною Меланкою, то травень, останній місяць весни, возвеличується хороводами давніх і вічно молодих веснянок та гаївок.