Народний календар. Жовтень

Цей день ще називали «журавлиним літом». Якщо на Ярини відлетять журавлі, то через два тижні чекай морозів, а як затримаються, то зима раніше, ніж на Афонію (15 листопада) себе не покаже.

У цей донь хлопці й дівчата обирали одне одного. Звідси й примовлянка: «На Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим, то й воно за ним».

З 2 по 10 жовтня пасічники переносили в омшаники (погрібки) вулики. При цьому спостерігали: якщо бджоли старанно позаліплювали вічка воском чи прополісом, то зима буде суворою, а коли злегка, то теплою.

Північний вітер на холод, південний до тепла, західний на мокречу, а східний, буде зимно, але сонячно.

Починали готуватися до зими. Про тих, хто легковажив, казали: «Пустий господар по Кіндраті не мав ще кожуха в хаті».
Різкий північно-східний вітер — на холодну зиму.

Якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно; коли ж дерева звільнились від листя, то наприкінці січня буде тривала відлига.

Намагалися нічого не заготовляти на зиму, бо почорніє. Дівчата й жінки з цього дня бралися за рукодільництво , пряли, ткали, вишивали.
Тік і потік починок приволік.
На Предтечі — тулися до печі.

Цей день у народі ще називали «капусником», бо, за повір'ям, пошаткована капуста мала довго й добре зберігатися.
Не треба в капусту й олії, як пошаткуєш на Фросинії.
Коли на Єфросинії тепла погода, то ще тепло триватиме три тижні.
Якщо цього дня випаде сніг, то зима встановиться на Михайла (21 листопада).
Ранній сніг на ранню й теплу весну; якщо він глибокий, то наступною року буде добрий врожай, якщо сухий, то літо буде погоже.

Завершували всі польові роботи. Селяни намагалися до цього дня обсіятися: «Хто не посіяв до Івана Богослова, той не вартий доброго слова». Примічали, що коли йтиме дощ - буде тепла зима, а коли сніг, зима почнеться в кінці листопада.

З Покрови починали справляти вечорниці, котрі тривали до Великодня, і гуляли весілля, які тривали до пилипівських заговин (27 листопада). Це була пора наймасовіших шлюбів. Тому й казали: «Прийшла Пречиста (з цього часу можна було засилати сватів) — несе старостів нечиста, а як прийде Покрова — зареве дівка, як корова».

На Покрову в південних губерніях України закінчувався один («літній») термін праці найманих робітників («строкачів») і зголошувався новий («зимовий»), котрий тривав до весняного Миколи.

Ввечері, напередодні Покрови, господарі тричі кидали через хату шматок кізяка, «щоб оселя була не курна», а вдосвіта спалювали його в печі, «аби взимку сухою була хата»; якщо житло сиріло, то на Покрову вирізали чотири дернини, клали їх на горищі по всіх кутках травою вниз, «щоб сухо в хаті було». У Карпатах па Покрову поверталися з полонин отари.

Покрова породила й чимало прислів’їв.
Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові.
До Покрови думай про пашу корові.
Минула Покрова — з'їла полудень корова.
По Покрові і слід по корові.
По Покрові — то і по теплові.
Настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала баба здорова.
Прийшла Покрова — зосталася здорова.
Далеко до Покрови — ще сіна накошу, а прийшла Покрова — заніміла мова.
Прийшла Покрова — натопи хату без дрова.
Прийшла Покрова — всохла діброва.
Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома.
Хто сів по Покрові, той не мав, що дати корові, ...той виводить взимі по корові, ...той відсівав по корові.
Покрова всю землю покриває листям або снігом.
Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.
Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков таков онучею, хай дівкою не мучаюсь, ...як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило, ...хоч ганчіркою, аби я була жінкою.

На Єрофея люди не ходили до лісу, боячись нечистої сили, яка особливо біснувалася у цей день. Лісовики регочуть, ганяють звірів, ламають дерева.

З цього дня вже чекали зими. У народі говорили: якщо Сергій сніжком укриється, то Мотря (27 листопада) справжню зиму приведе.

Зима стає на ноги. Можна сподіватися і на сніжну крупу.
Після Якова осінь вже заплакала.
Після Якова тепла ніякого.

У ясну ніч на Євлампія молодик своїми ріжками показує звідки будуть дути вітри. Якщо ріжки показують у бік сузір'я Великої Ведмедиці — зима уже близько, а якщо у протилежний бік, на південь – зима ще почекає.

Цей день іще називали «болотихою».
Розкисли дороги — застрягли в Євфимки ноги.
Як зачнеться на Євфимки моква, то аж до морозів трива.

В цей день колесо з віссю прощається.
Віз у засторонок поліз, а сани ще не зніс.
Жовтень ні колеса, ні полоза не любить, бо їде на рябій кобилі.

Крім осіннього, є і весняний Лука (5 травня). З цієї нагоди жартували: «До весняного Луки ані хліба, ані муки, а прийшов осінній Лука, з'явилися хліб і мука».
Як не придбаєш до Луки, то не буде ані хліба, ані муки.
Вже починали перевозити сіно з далеких відстаней.
До Луки не везуть сіна з луки.