Українські традиції, прикмети, прислів’я. Березень

Хтось з відомих сказав: наймудріша в світі природа. Спробуй цьому заперечити, коли, хоч на вулиці й морозить, і зима оскалюється люттю, але, як тільки-но прийшов березень, повітря нараз задзвеніло чистим освітом, під вікном, ощасливлені пробудженням природи, радісно попискують синички, а табунці горобців, зібравшись у ватаги, вирішують свої «парубоцькі» стосунки.

Природа, як кажуть у народі, бере своє — помітно піднімається настрій і в нас, сущих. Нарешті надійшов перший весняний місяць Березень, господар полів та лісів, котрий, як сказав поет, «білим поясом підперезаний».

З березнем пов’язано багато цікавих історій. У більшості народів цей місяць зберіг трохи змінену латинську назву «марсіус». Давні римляни називали його на честь Марса — бога війни. На перший погляд, в цьому нема логіки. Але, як стверджують літописи, на початку римської доби Марс символізував не війну, а весну та врожай. Пізніше, ототожнившись з грецьким Ареєм — покровителем війни,— він перебрав також повноваження і заступника тварин.
Що б там було, але в історію місяцесловів март увійшов як символ початку весни. У білорусів він носить назву «соковнік», словаків — «марець», у чехів, як і в нас,— «березень».

Між тим давньоруська офіційна назва березня — «сухий». Це від того, що на цю пору бракувало опадів. Наші далекі предки пов’язували з ним початок Нового року, котрий припадав на рівнодення. Лише з прийняттям християнства офіційне новолітування перенесли на вересень.
Як засвідчують давні джерела, язичники як ревні поклонники природних явищ пов'язували з рівноденням, відродження всього оточуючого: проростала трава, брунькували дерева, з’являлися перші квіти. Відтак у цей час влаштовували пишні обрядодійства. Зрештою це доведено й науково: астрономічна весна настає 21 березня о 6 годині 52 хвилини.

На жаль, давні обряди не дійшли до нашого часу. Ця форма обряду зберіглася лише в стародавньому містечку індійців майя — Чічен-Іца. Щороку в період рівнодення -- 21 березня і 21 вересня — біля піраміди Кукулькана збирається численний натовп туристів. Вони приходять сюди, щоб подивитися на неперевершений витвір людських рук і розуму. Збудована піраміда понад тисячу років тому так, що сонце, наближаючись до зеніту, поступово накладає на її виступи одну за одною тіні семи трикутників. Разом з тінню від східців вони утворюють фігуру, що уособлювала колись для майя верховного бога— пернатого змія Кукулькана. А через декілька годин, коли сонце почнесхилятися до заходу, вершини тіней зміщаються вгору, і створюється таке враження, що Кукулькан відлітає...

На Україні побутувало кілька народних назв березня: «капельник», «протальник», «зимобор», «запалі сніги», «заграйярочки», «з гір потоки» тощо. А ще деінде накликали його «мартом», «марцем», «березолем». Між тим у давнину «березнем» (від того, що починали «плакати» - сокорушити берези) йменували четвертий місяць року. Тільки з середини минулого століття, коли з української мови випало латинське слово «март», третій місяць прибрав сучасну назву.

У староукраїнській літературній мові та окремих діалектах його іще називали «сочень» або «соковик», тобто період збору березового соку, «палютий» чи «полютий» — той, що йде на зміну лютого і менш суворий; у галицьких та закарпатських говірках в активному вжиткові була, і частково залишилася назва «марець»; деінде березень почасти називають «правовиком», «красним місяцем» — за його неповторну чарівність.

На думку етимологів та етнографів назва «березень» символізує давній промисел, заготівлю березової золи та кори. В давнину селяни завершували в цей час вирубку березових гаїв, щоб звільнити площі під землеробство. Заготовлену деревину спалювали, а попіл використовували для виготовлення скла (гутництво), вугіллям (браками) удобрювали ґрунт, а з кори гнали дьоготь.

Виготовлення дьогтю, особливо на Поліссі, було вельми поширеним. Напровесні лісовики заготовляли берестяну сировину. В кінці березня влаштовували цікавий обряд «початку дьогтирського сезону». Ось як описус це дійство, зафіксоване наприкінці минулого століття в Радомишльському повіті французький дослідник Д. Делафліз. З чотирьох сторін ями, наповненої берестом, кілька чоловік ставали зі смолоскипами. Отаман із зав'язаними очима тримав у руках хліб-сіль. Потім він, тричі обійшовши яму, вибігав на середину. У цей час смолоскипами підпалювали берест; отаман лишався доти, доки його не охоплювало полум’я, аж отоді збігав на землю, і всі пили могорич. Цей обряд символізував початок дьогтярського промислу.



Прокоментувати статтю:

Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Зображення Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлеру

Посівний календар

Місячний посівний календар таблиця червень 2017 року

Місячний посівний календар таблиця червень 2017 року

Місячний посівний календар садовода огородника, таблиця на червень місяць 2017 року по Україні із...